Цьогоріч 25 лютого виповнюється 155 років від дня народження Лесі Українки – видатної української поетки, драматургині, перекладачки, публіцистки, однієї з найяскравіших постатей української та європейської культури кінця ХІХ — початку ХХ століття. мислительки та символу незламності українського духу. Лесине слово – це не тільки зброя, що виборює правду, це наша історія і сьогодення, це сповнене переможної любові життя.
Лариса Петрівна Косач народилася 25 лютого 1871 року у Новоград-Волинському в родині, де завжди панував культ українського слова, історії, фольклору, що і сформувало світогляд майбутньої поетеси. З дитинства Леся виявляла виняткові здібності до мов, літератури і музики. Вона володіла кількома європейськими мовами, перекладала твори Гомера, Гейне, Шекспіра, Гюго. Уже у дев’ять років написала перший вірш, а в тринадцять — уперше опублікувала поезію під псевдонімом Леся Українка, який став її літературним ім’ям і громадянською позицією.
Лариса Косач жила та творила, ігноруючи невиліковну недугу ‒ туберкульоз кісток, а згодом ще й хворобу нирок. Це завдавало їй тяжкого болю та змушувало подовгу їздити на курорти, відтягуючи неминуче. Але письменниця обурювалася, коли її вважали за «хвору, слабосилу дівчину».
Усе її життя було боротьбою: із хворобою, із суспільними догмами, за право бути українкою, мати власну думку, жити своїм розумом, не бути ні від кого залежною. Останні роки письменниця прожила в Єгипті та різних містах Грузії, куди переводили по службі її чоловіка, Климента Квітку. Померла 1 серпня 1913 року в грузинському селищі Сурамі – виснажені хворобою, у неї відмовили нирки. Похована у Києві на Байковому кладовищі біля батька та брата Михайла. До кладовища труну з тілом Лесі Українки несли шестеро жінок.
У групах Е-23-19, Ф-24-19 СФКІнФарм пройшли заходи до 155-ої річниці видатної письменниці. Недарма саме 25 лютого, день народження видатної жінки України, тепер став Днем української жінки.
