Народився Михайло Грушевський 29 вересня 1866 року в Холмі (Польща, нині - Хелм). Юнацькі роки провів на Кавказі, де навчався у Тифліській гімназії.
У 1886-1890 роках навчався на філологічному факультеті Київського університету. За свою роботу «Нарис з історії Київської землі від смерті Ярослава до кінця XIV ст.» отримав золоту медаль і був залишений при університеті.
По закінченні університету Грушевський видав два томи матеріалів в «Архіві південно-західної Росії» (частина VIII, т. I і II). Передмова до цих матеріалів склала магістерську дисертацію Грушевського, названу «Барське староство» (Київ, 1894). У своїх творах Грушевський розробив свою теорію походження і розвитку державності Київської Русі та її народу.
У 1894 році у Львівському університеті була відкрита кафедра загальної історії, яку й очолив Грушевський. У Львові Грушевським були написані і видані історичні роботи «Виїмки з джерел до історії України-Русі» (1895), «Опису королівщині в землях руських XVI ст.» (1895-1903, 4 тт.), «Розвідки і матеріали до історії України - Руси» (1896-1904, 5 тт.) і він почав працювати над своєю головною працею - восьмитомною «Історією України-Руси».
З 1895 року працює редактором «Записок Наукового товариства імені Шевченка», а у 1897 році був обраний головою цього товариства. У 1914 році, після 20-річної роботи у Львівському університеті, переїхав на проживання до Києва, де керує діяльністю «Наукового товариства в Києві». В грудні 1914 року за звинуваченням у шпигунстві на користь Австро-Угорщини і після декількох місяців в'язниці був висланий в Симбірськ. На засланні написав історичну драму «Хмельницький в Переяславі» і нарис «Ярослав Осмомисл».
В кінці 1915 року Грушевському вдалося переїхати у Казань, через рік - до Москви, де він і проживав до лютневої революції 1917 р., коли представники найбільших партій України створили в Києві Центральну Раду. Грушевський був заочно обраний її головою і 14 березня прибув до Києва.
Наприкінці березня 1919 року виїхав до Австрії, створив у Відні Український соціологічний інститут. У 1924 р. М. Грушевський повернувся на батьківщину для наукової роботи.
Починаючи з 1930 року Грушевський піддавався репресіям і переслідуванням. Його звинуватили у «контрреволюційній діяльності» та інкримінували участь в антирадянському Українському національному центрі.
Помер Михайло Грушевський раптово 25 листопада 1934 року на 68 році життя від зараження крові в Кисловодську. Тіло Грушевського перевезли до Києва. Він похований на Байковому цвинтарі.
«Так, ми Київська Русь, - писав Грушевський, - але разом з тим український народ, осібний народ, з своєю осібною мовою, історією, письменством».
