Показ дописів із міткою Наша гордість. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Наша гордість. Показати всі дописи

Наші переможці

10 вересня 2021 року в місті Слов'янську на стадіоні імені Юрія Скіданова дебютували Всеукраїнські змагання "Ukrainian Laser Run City Tour". У змаганнях взяли участь спортсмени з Києва, Харківської та Луганської областей, з Маріуполя та Сєвєродонецька, вікова категорія - від 9 років до 50 +. Кожен учасник змагався у стрільбі і бігу на 400 м.
У цих змаганнях взяли участь і наші студенти – Дзюмак Дмитро з групи М-18-19 (3 місце) і Туболєв Олександр з групи М-21-19 (1 місце). У завзятій боротьбі наші спортсмени стали чемпіонами України!
Вітаємо наших чемпіонів і бажаємо подальших успіхів у спорті! 

Чемпіонат м. Слов'янська з боулінгу





19 лютого відбувся відбірковий тур серед студентів СХМТ у Чемпіонаті м. Слов'янська з боулінгу серед учнівської та студентської молоді. У результаті змагань перемогла збірна СХМТ у складі: Блінов  Д., Зозуля В., Сорока Т., Врагов М., Боєчко О.І.

Найкращій гравець: Врагов М.



























Вітаємо нашу колегу з нагородою



Щиро вітаємо нашу колегу, викладача спеціальних екологічних дисциплін вищої кваліфікаційної категорії, викладача-методиста Слов'янського хіміко-механічного технікуму Камнєву Валентину Борисівну з отриманням нагороди від міського голови В.М. Ляха "За вагомий особистий внесок у реалізацію державної молодіжної політики, сумлінну працю у вихованні студентської молоді". 


Валентина Борисівна нагороджена знаком "Відмінник освіти",  за останні роки проявила себе як видатний діяч у сфері екологічного виховання молоді. Спільно зі студентами приймає участь у багатьох екологічних заходах Слов'янська та регіону. Має численні друковані праці у різних наукових та популярних виданнях по питаннях  спеціальних хімічних дисциплін і навчально-виховним. Постійно підвищує свій професійних рівень у процесі самоосвіти та на спеціалізованих курсах підвищення кваліфікації.


Від щирого серця бажаємо Валентині Борисівні міцного здоров'я, миру, благополуччя,  успішного здійснення всіх професійних і особистих задумів, щоб робота приносила радість, а  старання були виправдані вдячністю студентів.







Юрій Іванович Пісковський





Професор Міжнародної Академії архітектури.


Почесний академік Української Академії Архітектури.


Член Національної Спілки архітекторів України.


Член Національної Спілки журналістів України.




Народився 9 жовтня 1935 року у місті Слов`янську Донецької області. У 1954 році закінчив СХМТ за спеціальністю промислове і громадське будівництво, у 1963 році – Київський інженерно-будівельний інститут, архітектурний факультет. Працював архітектором, науковим співробітником, головним архітектором проекту, керівником архітектурно планувальної майстерні у КиївНІІПмістобудування з 1963 по 1975 рік. 




Виконав самостійно і в співавторстві більш, ніж 50 проектів. Співавтор монографії  «Архітектура в Українській РСР», «Житлове будівництво в Українській РСР». У 1971 році приймав участь у міжнародному конкурсі на центр мистецтв імені Помпіду в Парижі. З 1975 по 1993 рік – начальник Головного управління населених пунктів і архітектури, замісник голови Держбуду УРСР. 12 років – представник УРСР в Європейській ¬¬Економічній Комісії ООН. Обирався в керівні органи групи Експертів Комітету по населеним пунктам ЄЕК ООН. Ініціатор і організатор проведення екологічного конкурсу «Тур-Дніпро-91» і міжнародного конкурсу на місто майбутнього «Екополіс», Античорнобиль – ХХІ століття, «Конкордія» (1991 рік). Член міжнародного журі. Організатор Ради Головних архітекторів міст України, його голова до 1996 року.  




З 1993 по 1996 рік – головний архітектор міста Києва. 


Публічні виступи: Асоціація мерів міст України, соціологічна Рада з питань розвитку м. Києва, сесія Європейської економічної комісії ООН – Лісабон – Женева – Варшава – Київ.


Шеф-редактор науково-популярного спеціалізованого альманаху «Наша Епоха» з 2001 по 2003 рік, автор статей. Автор науково-популярної монографії «Портал», 2008 р. – 732 с.,  900 іл.; популярного мистецького видання «Простір сенсу», 2019 р. – 384 с., іл. 


Автор персональних тематичних фотовиставок «Сепія» і «Портрети квітів» у містах України: Київ, Львів, Івано-Франківськ, Вінниця, Житомир, Рівне, Хмельницький, Черкаси, Кіровоград, Харків, Полтава, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Чернігів, Суми, Лубни.




Нагороджений срібною медаллю ООН, яка вручається особам, що внесли вагомий вклад у розвиток людства. Лауреат Міжнародної медалі «Дружба». За монографію «Портал», передану в дар Олександрійській бібліотеці, нагороджений Золотою медаллю Вищої ради з питань культури Єгипту. Лауреат Міжнародного академічного рейтингу «Золота фортуна», Посол Миру Всесвітньої Ради Миру.





Ірина Леонідівна Стефановська



Ірина Леонідівна Стефановська (1948).


Народилася 28 листопада 1948 року у місті Слов'янськ. Батько працював у Слов'янському хіміко-механічному технікумі викладачем, а мати була лікарем-терапевтом.


Ірина вчилася у школі №11, там закінчила 10 класів.


У шкільні роки захоплювалася шахами, настільним тенісом і вела активний спосіб життя: брала участь у міських змаганнях з бігу.


Ірині Леонідівні більше давалися точні науки, такі як математика і хімія.


Після закінчення школи відразу була прийнята на роботу гальваніком у Слов'янський хіміко-механічний технікум. Паралельно навчалася в Українському заочному політехнічному інституті.


У 1970 прийнята на посаду лаборанта, а в 1973 році була переведена викладачем аналітичної хімії. Також викладала такі дисципліни, як склодувну справу, техніка лабораторних робіт, тех.аналіз, аналітичну хімію.


Під час свого перебування в технікумі мотивувала молодь і була активною учасницею багатьох заходів.


У 1996 Ірині була присвоєна кваліфікація I категорії.


Ірина Леонідівна Стефановська працювала і викладала у Слов'янському хіміко-механічному технікумі упродовж тридцяти трьох років, і тільки в 1999 році вийшла на заслужену пенсію за вислугою років.


Усе своє життя багато подорожувала і віддавала себе саморозвитку.


Зараз мешкає в Слов'янську і активно підтримує зв'язок з нашим технікумом.


Панасенко Володимир Михайлович


Панасенко Володимир Михайлович (1922-1997).


Закінчив у 1941 році Слов'янський хіміко-механічний технікум, отримав спеціальність техніка-механіка, працював на Новосодовому заводі до серпня 1941 р. В серпні призваний до армії, направлений до Красноярського артилерійського училища. Після закінчення


училища воював на багатьох фронтах від Сталінграду до Берліна.


Був поранений і за станом здоров'я звільнений в запас у званні майора.


Має багато урядових нагород: 8 медалей за бойові заслуги і 4 ордени: Жовтневої революції, Трудового Червоного Прапора, Вітчизняної Війни I ступеня і Червоної Зірки.


Закінчив Всесоюзний політехнічний інститут м. Москви. Працював на заводі "Славтяжмаш", обіймав різні посади.


З 1961 до 1976 р. був директором цього заводу. Потім призначений директором дослідницького заводу науково-дослідного інституту Краматорська.


За станом здоров'я був переведений на посаду завлабораторії та інституту.





Nick Kamnev - 2000-2023 All Rights Reserved