ВИПУСК 2022

 Випускний – це знакова довгоочікувана подія для всіх студентів, зародилася з не таких вже незапам’ятних часів, як це може здатися на перший погляд .

Посудіть самі: як тільки людина стала створювати перші навчальні заклади, комусь неодмінно в голову прийшло відсвяткувати той день, коли можна було б сміливо сказати – «прощай рідна альма-матер» і «вітаю тебе світ!».

Це рубіж до якого лежить досить тривалий шлях і не всі, проходячи його раз, погоджуються повторити цей подвиг, так що іноді випускний буває тільки один, і це сумно. «Вік живи – вік учись!» - є бажання кричати в такі моменти. 

Цього року це перший випускний під час повномасштабної війни в Україні. Без зустрічі світанку всією групою, але з онлайн включенням усіх студентів, де б вони не перебували – у Мукачево, Польші, Великій Британії чи у м. Дніпро.

Частина студентів, якщо не більшість, долучилися до випускного лише онлайн.

А ось вручення дипломів для випускників Слов’янського хіміко-механічного технікуму, які змогли бути присутніми фізично, відбулося у м. Дніпро.

Український державний  хіміко-технологічний Університет вітав випускників м. Слов’янська 21 липня 2022 року. Урочиста церемонія відбулася у присутності адміністрації, викладачів, студентів та батьків випускників СХМТ. Директор технікуму Котляров О.В. та заступник ректора з навчально-виховної роботи університету Рижова О.П. привітали студентів і бажали вчитися, жити і любити.

Настає День і тепер щасливі власники дипломів можуть нарешті «підірвати» цей світ своєю ерудицією та вмінням, набутими знаннями та навичками.

Ми поспішаємо приєднатися до привітань на їх адресу і бажаємо їм успіхів і справжніх досягнень! Зі святом!

Юрій Іванович Пісковський

Професор Міжнародної Академії архітектури.

Почесний академік Української Академії Архітектури.

Член Національної Спілки архітекторів України.

Член Національної Спілки журналістів України.

Народився 9 жовтня 1935 року у місті Слов`янську Донецької області. У 1954 році закінчив СХМТ за спеціальністю промислове і громадське будівництво, у 1963 році – Київський інженерно-будівельний інститут, архітектурний факультет. Працював архітектором, науковим співробітником, головним архітектором проекту, керівником архітектурно планувальної майстерні у КиївНІІПмістобудування з 1963 по 1975 рік. 

Виконав самостійно і в співавторстві більш, ніж 50 проектів. Співавтор монографії  «Архітектура в Українській РСР», «Житлове будівництво в Українській РСР». У 1971 році приймав участь у міжнародному конкурсі на центр мистецтв імені Помпіду в Парижі. З 1975 по 1993 рік – начальник Головного управління населених пунктів і архітектури, замісник голови Держбуду УРСР. 12 років – представник УРСР в Європейській ¬¬Економічній Комісії ООН. Обирався в керівні органи групи Експертів Комітету по населеним пунктам ЄЕК ООН. Ініціатор і організатор проведення екологічного конкурсу «Тур-Дніпро-91» і міжнародного конкурсу на місто майбутнього «Екополіс», Античорнобиль – ХХІ століття, «Конкордія» (1991 рік). Член міжнародного журі. Організатор Ради Головних архітекторів міст України, його голова до 1996 року.  

З 1993 по 1996 рік – головний архітектор міста Києва. 

Публічні виступи: Асоціація мерів міст України, соціологічна Рада з питань розвитку м. Києва, сесія Європейської економічної комісії ООН – Лісабон – Женева – Варшава – Київ.

Шеф-редактор науково-популярного спеціалізованого альманаху «Наша Епоха» з 2001 по 2003 рік, автор статей. Автор науково-популярної монографії «Портал», 2008 р. – 732 с.,  900 іл.; популярного мистецького видання «Простір сенсу», 2019 р. – 384 с., іл. 

Автор персональних тематичних фотовиставок «Сепія» і «Портрети квітів» у містах України: Київ, Львів, Івано-Франківськ, Вінниця, Житомир, Рівне, Хмельницький, Черкаси, Кіровоград, Харків, Полтава, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Чернігів, Суми, Лубни.

Нагороджений срібною медаллю ООН, яка вручається особам, що внесли вагомий вклад у розвиток людства. Лауреат Міжнародної медалі «Дружба». За монографію «Портал», передану в дар Олександрійській бібліотеці, нагороджений Золотою медаллю Вищої ради з питань культури Єгипту. Лауреат Міжнародного академічного рейтингу «Золота фортуна», Посол Миру Всесвітньої Ради Миру.

Панасенко Володимир Михайлович

Панасенко Володимир Михайлович (1922-1997).

Закінчив у 1941 році Слов'янський хіміко-механічний технікум, отримав спеціальність техніка-механіка, працював на Новосодовому заводі до серпня 1941 р. В серпні призваний до армії, направлений до Красноярського артилерійського училища. Після закінчення

училища воював на багатьох фронтах від Сталінграду до Берліна.

Був поранений і за станом здоров'я звільнений в запас у званні майора.

Має багато урядових нагород: 8 медалей за бойові заслуги і 4 ордени: Жовтневої революції, Трудового Червоного Прапора, Вітчизняної Війни I ступеня і Червоної Зірки.

Закінчив Всесоюзний політехнічний інститут м. Москви. Працював на заводі "Славтяжмаш", обіймав різні посади.

З 1961 до 1976 р. був директором цього заводу. Потім призначений директором дослідницького заводу науково-дослідного інституту Краматорська.

За станом здоров'я був переведений на посаду завлабораторії та інституту.